Головна Обговорення Лінки Пошук Prykladna СС Прикладна _КОЛЕДЖ 28.03.2024 12:01:17 (EEST=GMT+2)
ACM -
Навігація -
Теми форуму +
Чи знали ви, що... ? (beta) -
Уряд США ввів поетапний план заборони на виробництво лампочок розжарювання. Випуск ламп потужністю 100 ват припиняється з 2012 року, 75 - ватних - з 2013-го, 60 ватних - 2014 року.
Події
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Birthday(s):
AVATARAlex_neo
AVATARWinner
AVATARinvarian
AVATARsvadsak lol

Тернистий шлях
Тернистий шлях

Недавно знайшов в якійсь забутій всіма (і мною теж) папці 5-го рівня вкладеності якісь свої старі програмки. Спочатку навіть не повірив що то писав я – код був відформатованим, змінні мали цілком логічні назви, але він не працював. Одразу здогадався звідки походили ці творіння – це були мої спроби «доробляти» обласну олімпіаду 2008 року в себе на комп’ютері. Якщо врахувати що зацікавлення обласною в мене зникло через 2 дні після її проведення, то дату написання можна було встановити досить точно, навіть не дивлячись на історію файлів. Згадав собі обласні 2009, 2008, навіть щось ще пригадав 2007 – і якось аж сумно стало. Пройшло вже майже 4 роки від моєї першої участі в олімпіаді з програмування, а ситуація в області майже не змінилася. Звичайно, рівень задач дещо зріс, покращилась система організації, але загальна картина досі викликає сміх крізь сльози.

Я вирішив взяти на себе відповідальність і написати цю статтю, тому що можу називати себе «ветераном» (цього року поїду на обласну вже 4-й раз). От тільки не знаю чи вважати перші 3 взагалі чимось серйозним. Але все ж спробую описати олімпіаду очима людини, яка була «учасником-відбувайлом», а зараз вже займається програмуванням самостійно.

Програмуванням я почав займатись в лютому 2009 року. Це було через 2 роки після моєї першої участі в обласній і через рік після мого першого взятого в обласній призового місця (йдеться про інформатику, інші предмети зачіпати не будемо, бо зараз я розумію, що там обласні дипломи не мають ваги як і в інформатиці). Вже один цей факт може багато сказати про проблеми учнівського програмування в регіоні. Коли я взяв 3-є місце на олімпіаді в 2008 році, то не вмів навіть відсортувати масив, а необхідним для участі у «Всеукрі» (Всеукраїнській олімпіаді з інформатики) вважав добре знання паскаля і вміння швидко друкувати. При цьому «швидко» – це для мене було десь 300 знаків за хвилину, а все, що швидше, я взагалі вважав фантастикою і неможливим для звичайних людей.

Але краще йти в хронологічній послідовності і паралельно висвітлювати всі проблеми, з якими я стикався. Тому почнемо з самого початку.

Програмуванням я хотів займатись давно – класу з 5-го, якщо не давніше. Однак не мав навіть приблизного уявлення в чому програмувати і як, а окрім літератури про Basic в мене нічого не було. Були якісь рожеві дитячі мрії. Одразу вимальовується одна із проблем… Сходив «у розвідку» у міську читальню та книгарню – ні там, ні там на даний момент немає нічого по С++ і по алгоритмах. Я просто не уявляю як в таких умовах можна чогось навчитись без вчителя, або доступу до Інтернету, а багато талантів не розкривають себе саме через це.

Отже, йдемо далі в хронологічному описі подій… 8-й клас… Мені сказали, що я, при бажанні, можу піти на міську олімпіаду. Я зрадів як слонь, але потім заднім ходом згадав, що не вмію програмувати. Та кого це спиняє в наш час! Оскільки я був «надією школи», то відправили «здібного Прищенка Богдана» (це я) до Ігоря Валентиновича (це мій вчитель з інформатики), щоб він навчив програмувати. Ех, в середу мені задали додому написати програму, яка виводить моє ім'я, в четвер я це зробив (з допомогою якогось шкільного підручника), потім мене півдня вчили програмувати і ще півдня я бавився в контру по мережі. Ось тут бачимо наступний недолік підготовки на місцях – люди займаються не тим чим треба. Але це надто глобальна проблема, її зачіпати навіть не будемо, бо в вирішені проблеми це не допоможе. До олімпіади разом зі мною готували інших учнів школи і саме з ними ми і бавились в контру (ніби як психологічна підготовка). «Інші учні» – це проблема номер… номер, словом, збився з рахунку… Так от, якщо десь в селі/місті намагаються започаткувати гурток для майбутніх чемпіонів, то гурток цей швидко загинається. Можливо, там і є загальний ріст майстерності, але через складність одночасної різнопланової роботи педагога і небажання дітей проявляти активність (ото вже вплив шкільної системи освіти, як не крути) найкращі поступово вирівнюються під показники «найменш талановитих» (чи яка зараз наймодніша відмазка найбільш лінивих?).

На чому я зупинився? Згадав – на міській олімпіаді. Підготовка виявилась «успішною», усі вчителі міста були здивовані фактом, який швидко між ними поширився, про те, що я «навчився програмувати за 4 години». Це зараз я розумію, що всього того можна було навчити за 25 хвилин, а тоді і сам мав гарний настрій через це досягнення. На міській я зробив єдину задачу з розряду «чи вмієте ви написати код, який відкомпілюється», і хоч ніхто з 8 класу і не виступив гірше за мене – поїхав на обласну. Ні, це не чари, то просто я був єдиним восьмикласником.

Область… Пам’ятаю її чомусь гірше за місто. Перед обласною мене довго готували – десь 4 дні по годині. Про те наскільки примітивною була ця підготовка коротко не розповісти. В двох словах, я, їдучи на область, не мав поняття зеленого, що таке олімпіадна задача, як працювати з рядками, які є компілятори, чим відрізняються АВС і Фрі, а про 8-ми байтовий тип я взнав аж через 25 місяців після тієї олімпіади.

В перший день щось трохи зробив, то було досить добре, але не досить добре… Словом, не пам’ятаю я вже добре тієї олімпіади. Одне закарбувалось в пам’яті – як я недобрав балів через незнання мови, набрав в 2 рази менше, чим міг набрати «алгоритмічно». Мав зроблену задачу про мандарини і Гриця (досить добре зроблену, за неї недобрав всього біля 4 балів) і міг здати добре (здається на максимум) баскетболіста, але подумав, що в циклі repeat … until треба писати умову, яка повинна весь час виконуватись, а не умову, яка повинна бути ознакою завершення. І виводив весь час одиничку, бо з першого разу умова про ріст не виконувалась в більшості тестів… Щось 3 бали набрав за ту задачу… Сумний спогад…

Але не будемо про сумне. Слідкуємо за подіями далі. Після обласної я займатись, звісно ж, перестав до наступної міської. Ось тут ще один факт, який явно не в активі нашої області і системи освіти в Україні загалом – чимось починають займатись «коли прижме». Я не кажу, що на одній лише шкільній підготовці (тим більш, без кваліфікованого педагога) можна легко «виростити» більш-менш «пряморукого» олімпіадника.

Це зрозуміло навіть з постів учителів в Інтернеті, де вони пояснюють, що «друге місце в районі мої діти беруть після року підготовки, а перше все одно не світить, бо там-то вчителі завдання знають наперед». Але є шанс, що «юний талант» зацікавиться і почне займатись самостійно. А тепер поясню чому «талант» не може зацікавитись самостійно. Ось, наприклад, є 8 чи 10 предметних олімпіад (залежно від класу і так далі). На периферії є 2 варіанти: або на все ходять одні і ті ж учні як у моєму випадку… тоді підготовка приблизно така – «зараз готуємось до фізики, бо вона в суботу. Потім треба вчити географію, бо на неї йду в неділю. Потім… потім відпочину і десь з середи готуватимусь до інформатики, яка на наступних вихідних. Вона спарена з біологією, так що й з того повчитись треба…». Це якщо без вираження емоцій нецензурною лексикою та думок про те, чи витримає мотузка, на якій після цього захочеться повіситись. Другий варіант – є 5-6 відносно успішних учнів, які ходять кожен на своє. В ідеалі – це учні, у кожного з яких вузька спеціалізація на 2-3 предмети. В хорошому випадку – це кілька учнів, які помітно виділяються на фоні інших знаннями у всіх напрямках. У випадку «як завжди» – це просто «обрані», бо вибрати особливо немає кого, а «за цих хоч не соромно буде, сподіваємось». В другому випадку, коли кожен ходить на своє, результат не кращий. Здавалось би, все добре, йде учень на одну лише інформатику. Програмуй хоч зранку до ночі. Тільки тут уже інша проблема – проблема відсутності підготовки. Навряд чи цей учень буде різнопланово готуватись самостійно, а готуватись то потрібно. Уже було сказано, що учень цей не виділяється, а як наслідок він як і основна маса молоді дуже далекий від фізики та математики. Готувати такого учня потрібно багато і з усіх сторін, і я не дуже вірю, що без його бажання щось з цього вийде.

Відступ вийшов довгим, можливо, дехто уже й забув на якій події я закінчив основну сюжетну лінію. Якщо так, то послухайтесь моєї поради (бо я теж забув поки набирав текст) – відмотайте назад і вловіть думку…

2007. Осінь. Міська. Готували – довго й зі змінним успіхом. Ходив «на підготовку» десь 3 тижні, найчастіше йшло «розбирання» якихось складних (не таких вже й складних, рівня області, або трохи важчих, але для повного нуля це виглядає складно) задач, фактично нічого не вдавалось, бо як робити ті задачі ніхто в школі не знав і навіть з розбором зрозуміти не міг. Міську я не виграв – була якась довга історія з «відомими задачами», «чесним оцінюванням» (пояснюю – якщо є код, який просто компілиться і зчитує вхідні дані, то за це ставили бали, бо, мовляв, є ідея і знання синтаксису (так само є ідея, якщо код не компілиться, але віддалено схожий на правильний), і людина, в якої жодна програма не проходила жодного тесту, могла набрати навіть 20 балів з 60 – більше ніж за правильний розв’язок найпростішої задачі), дали друге місце. Оце «чесне оцінювання» – ще одна проблема. Наслідок такого оцінювання в тому, що в багатьох районах, де не знають як правильно оцінювати, або ж не бажають цього робити, вибирають не найсильніших в алгоритмах, а тих хто найкраще перемальовує незрозумілі букви з підручника в кращому випадку, або ж найкраще знає вчителя, який відповідає за проведення змагань – в гіршому. А обласна у нас чесна (+1 організаторам, порівняно з іншими олімпіадами обласного рівня, на яких я був, все набагато прозоріше і зрозуміліше), єдине, що насторожує «непосвячених» – чому деякі учасники знають один одного, знають організаторів і спілкуються з ними «на ти», а організатори візуально самі ще студенти. І на цій чесній обласній незаслужені переможці районних погіршують загальну картину успішності.

Але на обласну я поїхав. Скандал таки виник, і щоб не залишати пляму на репутації міського відділу освіти добрі люди вирішили, що на область я їду, але диплом міської дають іншій людині, яка від обласної олімпіади відмовляється.

Взяв третій диплом. В перший день показав найкращий результат серед «не львівських», бо задачі не потребували специфічних знань. В другий нічого особливо не розв’язав, але диплом отримав. Дуже з того зрадів (як зраділи й інші в моїй школі) і знову на півроку закинув всі свої заняття. Пригадую такий аргумент: «В тебе вже третій диплом! Трошки підготовки перед олімпіадою – і на другий рік будеш ще вище».

За декілька днів до обласної, на початку лютого я випадково побачив в Інтернеті один АСМ-сайт з архівом задач. Доступ до Інтернету в мене з’явився за декілька тижнів до того, і нічого про сайти такого типу я не знав.

Оце було прозріння! Досить складно усвідомити, що ти нічого не вмієш і не знаєш, коли тобі декілька років до цього розказують, що ти крутий олімпіадник обласного рівня, який навіть не потребує підготовки. Тиждень занять виявився корисним – я хоч приблизно навчився кодити базові речі і коли їхав на область, то вже міг, хоча й не дуже впевнено, відсортувати масив. Це дозволило зайняти «тверде» третє місце (бо за рік до цього я мав третє лише за те, що вийшов в другий тур, який я красиво завалив). Після обласної я поступово познайомився через Інтернет з іншими хлопцями, що займаються програмуванням, знайшов ще декілька архівів задач і почав їх активно розв’язувати. Рік до міської пройшов в активній підготовці, про саму систему підготовки, якщо вона дасть результати на обласній 2010, я пізніше розкажу в окремій статті, хотілось би лише зауважити, що основна складова підготовки – це розв’язування задач (оригінально, чи не правда?), за моїми підрахунками на кінець 2009 року сумарна кількість задач, зданих на тих майже 10 системах, якими я користуюсь, вже помітно перевищила 1000.

В процесі підготовки стала помітною ще одна досить неприємна проблема, яка є скоріше проблемою людської моралі і системи освіти загалом ніж конкретно програмування. Ще весною я заявив, що не піду на предметні олімпіади (крім інформатики), бо весь час витрачаю на підготовку до вступу в ВНЗ та заняття з програмування. Тоді більшість вчителів просто усміхалися. Коли вони восени зрозуміли, що я попереджав цілком серйозно і з усією відповідальністю, то настрій їхній досить різко погіршився. По-перше, втрачати учасника з великими шансами на перемогу не дуже приємно, по-друге, бажаючих йти замість мене було складно віднайти, бо до цього я один ходив «за всіх». Дехто зрозумів мою ситуацію і поставився з розумінням, але були й такі, що помітно зіпсували настрій собі, моєму вчителеві інформатики («це як так, що ви собі дозволяєте, ви що кращий за інших, що учень повинен йти саме на вашу олімпіаду? Мали б хоч совість!», а найбільш образливо для нього було те, що він жодним чином не вплинув на мій вибір з олімпіадами і навіть не займався моєю підготовкою, бо від лютого я займався самостійно) і мені особисто (від декого я навіть «прямо в очі» почув заяви типу «Прищенко, що з тобою зробилося, така дитина була, вчилась… А тепер – гниль зіпсована»). Якось перебув, а зараз вже заспокоїлось, бо олімпіади пройшли і уже нічого не змінити. Остання проблема, яку хотілось би вказати – це та проблема, з якою я зіткнувся на міській 2009. Йдеться про недостатнє забезпечення технікою. Мене розвеселило, коли мені 10 хвилин пропонували «покинути робоче місце для інших і продовжити тестування програми на листку», бо я сидів за комп’ютером довше за інших. От поки я дописував вже четверту задачу, зібралась велика черга тих, що збирались писати першу і сидіти в очікуванні того, що хтось їм допоможе з другою.

Хочеться закінчити на позитивній ноті… І для цього є привід! Не зважаючи на всі проблеми і труднощі, програмування в області постійно розвивається, а результати наших юних талантів постійно покращуються. Висновок – не здавайтесь, з якими труднощами ви б не зіткнулись. Продовжуйте рух вперед – і всі ваші цілі колись будуть досягнуті!

Прищенко Богдан
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для зареєстрованих користувачів.

Будь-ласка, залогуйтесь або зареєструйтесь для голосування.

Відмінно! Відмінно! 63% [10 Голосів]
Дуже добре Дуже добре 38% [6 Голосів]
Добре Добре 0% [Немає голосів]
Задовільно Задовільно 0% [Немає голосів]
Погано Погано 0% [Немає голосів]
Голосування
Що Ви б хотіли отримати в якості подарунку на змаганні з програмування?

Медалі

настільні ігри

торт

клавіатура, навушники, флешки і т.д.

квитки в кіно

квитки в аквапарк

квитки на пейнтбол

книги

футболки з логотипом змагання

Для участі в голосуваннях Ви повинні залогуватись.
Міні-чат +
Зараз на сайті -
Гостей: 4
Залоговані: Qiwi

Користувачів: 5,089
новачок: redvelvet
Powered by PHP-Fusion © 2003-2006
LNU ACMania © 2004-2011 e-mail: webmaster@acm.lviv.ua
23,442,871 унікальних відвідувачів
Our projects: ACM Contester, _College.
  пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ Orphus     bigmir)net TOP 100